Піаніст (фільм 2002) – польський біографічний художній фільм режисера Романа Поланскі, знятий за реальними історичними подіями про долю польського піаніста Владислава Шпільмана
Виробництво: R.P. Productions, Heritage Films, Studio Babelsberg, Польща-Німеччина-Великобританія-Франція, 2002 рік
Режисер: Роман Поланскі
Автор сценарію: Рональд Харвуд
У головних ролях: Едрієн Броуді, Томас Кречманн, Френк Фінлей
Тривалість: 150 хвилини
Сюжет фільму Піаніст (фільм 2002):
Дія фільму розгортається у вересні 1939 року у Варшаві. Після окупації німцями Польщі, життя польських євреїв перетворилося на справжнє пекло. Спочатку їм наказувалися принизливі правила, за якими євреї мали пересуватися містом з пов’язками на руці, що зображували зірку Давида. Їм заборонялося відвідувати парки, кафе та інші громадські місця.
Але цього окупантам виявилося замало. До літа 1940 наказом військового коменданта Варшави всім євреям належало переселитися в спеціальні зони. У варшавському гетто було зібрано близько півмільйона євреїв. Але навіть напівголодне життя в гетто, скоро здавалося мрією. 1942 року німці почали активно відправляти євреїв до трудових таборів на Схід, звідки живим ніхто не повертався.
Відомому піаністу польського радіо Владиславу Шпільману дивом вдається уникнути відправлення до трудових таборів, його рятує знайомий, який працював у місцевій поліції. Але, залишившись у гетто, Владислав розуміє, що і тут рано чи пізно він загине. Тяжка фізична праця, мізерний пайок і розстріл за найменшу провину: все це тільки посилювалося в міру того, як у німців погіршувалися справи на фронтах.
Тому Владислав вирішується на втечу з гетто. За допомогою своїх друзів, польських підпільників, йому вдається сховатися на конспіративній квартирі. Тут йому довелося жити під замком, адже вийти надвір зі своїм обличчям означало негайну смерть. Часто Владиславу доводилося жити впроголодь, а одного разу він ледве не помер від жовтяниці, що розвинулась від постійного недоїдання.
1944 року, у Варшаві почалося повстання, і Шпільману вдається залишити свій притулок. Він тиняється містом у пошуках їжі і одного разу в одній будівлі, що найбільш збереглася, виявляє банку з огірками. Не в силах її відкрити, Владислав спускається на перший поверх у пошуках інструменту і тут стикається з німецьким офіцером.
Шпільман уже попрощався з життям, але німець був налаштований миролюбно, і дізнавшись, що Владислав піаніст просить зіграти щось. Гра Шпільмана зовсім зворушила німця і не тільки не видає єврея, а й регулярно приносить йому продукти.
Шпільман був дуже вдячний своєму рятівнику. Як він дізнається згодом, його звали Вільгельм Хозенфельд. Після звільнення Варшави світськими військами Хозенфельд потрапив у полон і помер 1952 року в радянському таборі для військовополонених.
Сам Владек Шпільман повернувся до своєї роботи на польському радіо. Не дивлячись на пережите, він прожив довге життя і помер у Варшаві у віці 88 років.